• 22:22 – Типології соціальних груп: визначення, поняття і види 
  • 22:20 – Об'єктивність та ілюзії в книзі Рудольфа Арнхейма "Мистецтво і візуальне сприйняття" 
  • 22:20 – Дискурсивне інтуїтивне мислення - що це? 
  • 22:20 – Повсякденність - це що таке? 

Ендемічний і спорадичний зоб

Спорадичний зоб — поширений недуга, який пов'язаний з порушенням структури щитовидної залози, а саме з її збільшенням. Незважаючи на те, що захворювання вважається порівняно безпечним, ігнорувати його не варто — пацієнту необхідна кваліфікована допомога. Зрозуміло, зіткнувшись з подібною проблемою, пацієнти цікавляться додатковою інформацією. Що являє собою хвороба? На які симптоми слід звернути увагу в першу чергу? Що в плані лікування може запропонувати сучасна медицина? Відповіді на ці питання будуть корисні багатьом читачам.


Що являє собою недуг?

Ендемічний і спорадичний зоб
Досить часто в медичній практиці використовуються такі терміни, як ендемічний та спорадичний зоб. Обидва ці захворювання супроводжуються вузловим або дифузним збільшенням щитовидної залози поряд із збереженням її функціональної активності. Проте різниця між ними все ж є. Ендемічний зоб — захворювання, яке пов'язане з нестачею йоду в організмі, який так важливий для нормальної роботи щитовидної залози. Ця форма недуги реєструється у жителів районів з дефіцитом йоду в їжі і воді. Згідно зі статистичними даними, хвороба поширена на території Бразилії, Індії, деяких регіонів США і Росії, Єгипту, Швейцарії. Захворювання набагато частіше зустрічається серед жителів високогірних районів. Спорадичний зоб щитовидної залози супроводжується тими ж симптомами і структурними змінами. Тим не менш недуга ніяк не пов'язаний з проживанням в районах з низьким вмістом йоду.

Основні причини розвитку недуги

Ендемічний і спорадичний зоб
Далеко не завжди фахівцям вдається з'ясувати, чому розвивається спорадичний зоб. Тим не менш, виділяють кілька факторів ризику:
  • Для початку варто згадати про генетику, так як доведено спадкова схильність до такого захворювання. У більшості випадків мова йде про порушення процесів обміну йоду і утворення гормонів в щитовидці.
  • До факторів ризику також відносять і негативний вплив навколишнього середовища.
  • Важливе значення має харчування, так як разом з їжею в організм людини можуть потрапляти речовини, перешкоджають нормальному синтезу гормонів щитовидної залози (наприклад, флавоноїди, тиоцианид).
  • Часто причиною такого захворювання є прийом препаратів, які порушують засвоєння тиреоїдних гормонів тканинами організму.
  • Спорадичний зоб може розвиватися в періоди, коли потреба організму в гормонах щитовидної залози підвищена, наприклад, під час статевого дозрівання або вагітності.
  • Причиною розвитку недуги іноді стає аденома або пухлина, що росте в тканинах щитовидної залози.
  • Недостатній синтез гормонів, порушення обміну йоду, зниження чутливості організму до тиреоїдних гормонів — все це запускає компенсаторні механізми. Гіпофіз починає виділяти більше тиреотропного гормону, що і провокує гіперплазія тканин щитовидної залози.


    Спорадичний зоб: класифікація

    Існує безліч систем класифікації подібного захворювання. Наприклад, в залежності від функціональної активності щитоподібної залози виділяють:
  • эутиреоидную форму (гормональний фон у межах норми, робота щитовидної залози не порушена);
  • гипертиреиодный зоб (характеризується підвищеною активністю залози і зростанням рівня тиреоїдних гормонів);
  • гипотиреоидную форму (функція щитовидної залози знижується, кількість гормонів зменшується).
  • До уваги беруть і локацію зобу — він може бути шийним, частково загрудинним, загрудинним і позадипищеводным. Виділяють і зоб кореня мови.
    В залежності від структури зоб може бути дифузним (щитовидка гіпертрофована, тканини однорідні), вузловим (в товщі залози утворюються більш щільні вузлики) і змішаним.

    Стадії розвитку недуги і коротка характеристика

    Ендемічний і спорадичний зоб
    Спорадичний зоб супроводжується поступовим збільшенням щитовидної залози. В залежності від розмірів органу виділяють кілька ступенів розвитку недуги:
  • Нульова ступінь — залоза не пальпується, її розміри ще знаходяться в межах норми.
  • Перша ступінь — на даному етапі заліза візуально не виділяється, але її перешийок видно під час ковтання, його можна відчути під час пальпації.
  • Друга ступінь — щитовидна залоза добре прощупується і видно під час ковтання.
  • Третя ступінь — у цей період щитовидка вже добре видно не тільки під час ковтання, але і в стані спокою. Можна відзначити і зміна контурів шиї (вона виглядає товщі, з'являється «другий» підборіддя).
  • Четверта ступінь — зоб добре видно, форма шиї змінюється.
  • П'ята ступінь — запущена форма захворювання, при якій щитовидна залоза досягає величезних розмірів. Нерідко збільшений орган здавлює трахею і стравохід, перешкоджаючи ковтання і дихання.
  • Лікар, складаючи схему терапії, обов'язково звертає увагу на ступінь збільшення залози.

    Спорадичний зоб: клініка та основні симптоми

    Ендемічний і спорадичний зоб
    На початкових етапах недуга часто ніяк не проявляється — людина відчуває себе цілком нормально. Але по мірі розвитку захворювання щитовидна залоза починає збільшуватися в розмірах. Спочатку її можна побачити лише під час ковтання, але орган постійно зростає, що супроводжується зміною контурів шиї.
    Збільшення обсягів щитовидної залози позначається на роботі прилеглих органів. Спостерігається здавлювання трахеї, що супроводжується появою сухого кашлю, труднощі з диханням. Пацієнти скаржаться на проблеми з ковтанням. В деяких випадках з'являється охриплість голосу, що пов'язано зі здавленням нервових закінчень. На початкових етапах рівень гормонів щитовидки відповідає нормі. Але по мірі прогресування недуги кількість виділених біологічно активних речовин може зменшуватися або, навпаки, збільшуватися. Порушення гормонального фону чреваті появою інших порушень. Наприклад, у деяких пацієнтів розвивається тахікардія, гіпертензія, аритмія. Багато хворих скаржаться на постійну втому і сонливість, дратівливість, болі в м'язах, набряки навколо очей. До симптомів можна віднести нічну пітливість, погану переносимість спеки або холоду, підвищення чутливості шкіри, запори, які не зникають навіть після зміни раціону.

    Діагностичні процедури

    Ендемічний і спорадичний зоб
    У більшості випадків пацієнти звертаються до лікаря вже на більш пізніх стадіях розвитку хвороби. При пальпації фахівець може відчути збільшення щитовидної залози. Вкрай важливо зібрати повний анамнез (проживає пацієнт в регіоні з дефіцитом йоду, чи є в сім'ї ще випадки захворювання зобом) і визначити причину розвитку недуги, адже багато в чому саме від цього і залежить успіх терапії. Обов'язково проводиться УЗД щитовидної залози. Це просте дослідження дає можливість визначити наявність вузлів і кіст, з'ясувати точні розміри органу і т. д. Також проводиться рентген шиї та грудної клітини, а іноді і комп'ютерна томографія (дає можливість побачити ступінь здавлювання органів). Пацієнт здає кров для визначення рівня гормонів щитовидної залози. Біопсія проводиться при підозрі на наявність злоякісних новоутворень (найчастіше при вузловій формі зобу).

    Як виглядає лікування захворювання?

    Ендемічний і спорадичний зоб
    Що робити пацієнту, у якого був діагностувати спорадичний зоб? Лікування залежить від багатьох факторів. Як правило, проводиться супресивна тиреоїдна терапія. Пацієнтам призначають прийом «Левотироксину» або іншого препарату, що містить L-тироксин. Доза та тривалість терапії визначається індивідуально. У разі недостатності йоду або порушення його обміну лікар додатково призначає прийом йодиду («Антиструмін»). Важливою частиною терапії є правильна дієта. Потрібно включити в раціон їжу, багату йодом і білками, одночасно обмеживши кількість продуктів, які сприяють розвитку зоба (зокрема редис, бруква, арахіс, редька, квасоля, цвітна капуста).

    Коли показане хірургічне втручання?

    Ендемічний і спорадичний зоб
    Прийом лікарських засобів допомагає нормалізувати роботу щитовидної залози, запобігти подальше її розростання та усунути інші порушення, якими супроводжується спорадичний зоб. Хірургія, тим не менш, є єдиним способом усунути вже наявні деформації. Рішення про проведення операції приймає лікуючий лікар у випадку, якщо розрісся орган здавлює трахею, судини і прилеглі тканини. Під час процедури хірург видаляє зайві тканини, відновлює нормальну форму залози і шиї.

    Ускладнення та можливі наслідки

    У більшості випадків хвороба добре піддається лікуванню. Тим не менш небезпека існує. Наприклад, спорадичний зоб у дітей загрожує порушеннями фізичного розвитку і кретинізмом. Якщо мова йде про вузловій формі гіпертрофії, то завжди існує ймовірність злоякісного переродження клітин. Збільшена щитовидка здавлює кровоносні судини, нервові закінчення, дихальні шляхи, значно погіршуючи якість життя пацієнта. Наприклад, люди з гіпертрофією VI і V ступеня вважаються частково недієздатними — їм протипоказані заняття, що потребують фізичної напруги.

    Профілактичні заходи

    Спорадичний зоб — досить поширена проблема. І в даному випадку набагато легше попередити розвиток хвороби, ніж потім турбуватися з приводу лікування. Оскільки недуга іноді пов'язаний з дефіцитом йоду, то потрібно стежити за харчуванням, включати в раціон йодовану сіль, морську капусту та інші продукти, багаті цим корисним мікроелементом. Варто уникати і інших факторів ризику, зокрема прийому потенційно небезпечних ліків. Періодично лікарі рекомендують приймати йодовмісні ліки для профілактики (в тому випадку, якщо недуга може бути спровокований дефіцитом цієї речовини у воді та їжі). 1-2 рази в рік необхідно проходити огляди у ендокринолога. При появі найменших симптомів варто негайно звернутися до фахівця.
    Цікаво по темі:
    Ендемічний і спорадичний зоб
    • Коментують
    • Сьогодні
    • Читають