• 22:22 – Типології соціальних груп: визначення, поняття і види 
  • 22:20 – Об'єктивність та ілюзії в книзі Рудольфа Арнхейма "Мистецтво і візуальне сприйняття" 
  • 22:20 – Дискурсивне інтуїтивне мислення - що це? 
  • 22:20 – Повсякденність - це що таке? 

Синдром Шмідта: причини, симптоми, діагностика і лікування

Синдром Шмідта – аутоімунне захворювання, що зустрічається у 30 людей на 1 мільйон. При цьому 75 % пацієнтів – жінки. Це досить складна і важка патологія з множинними ураженнями ендокринної системи. Уперше це захворювання було описано ще в 1926 році Шмідтом А., і вже тоді дослідник зміг описати практично всі супутні захворювання аутоімунного полигладулярного синдрому другого типу.

Загальний опис

Патологія найчастіше відбувається на тлі недостатності надниркових залоз, тобто вони виробляють недостатню кількість гормонів: альдостерону і кортизолу. Саме ці гормони відповідають за обмінні процеси в організмі людини. Симптомокомплекс може відбуватися на тлі недостатньої роботи статевих залоз. Дана патологія ще називається гипогенитализм, тобто в організмі дуже низький синтез статевих гормонів. Також може бути пригнічена робота паращитовидної залози, тобто вироблення гормонів, які відповідають за кількість кальцію в крові, практично неактивна. Даний вид патології називається гіпопаратиреоз.


Можливо і зниження кількості тироксину і трийодтироніну, пов'язане із запальним процесом, що протікає в щитовидній залозі. Така хвороба називається лімфоцитарний тиреоїдит. Проявлятися синдром Шмідта у кожної людини може бути по-різному. У деяких пацієнтів повністю відсутні які-небудь симптоми, а у деяких спостерігаються серйозні порушення. Дуже часто до синдрому приєднується діабет першого типу.
Синдром Шмідта: причини, симптоми, діагностика і лікування

Класифікація

На сьогоднішній день виділяють три типи синдрому, і кожному з них притаманні певні симптоми.

Тип



Симптоматика



Група ризику



1



Хвороба Аддісона, гіпопаратиреоз, кандидоз шкірного покриву в хронічній формі



Цей тип найчастіше вже проявляється в дитячому віці. Проблеми зі шкірою спостерігаються у віці 5 років. Гіпопаратиреоз формується до 10 років. А до 15 вже з'являються проблеми з наднирковими



2



Для даного типу також характерна нестабільна робота надниркових залоз, може з'явитися діабет першого типу, гіпотиреоз або гіпертиреоз



У групі ризику особи старше 30 років, причому жінки



3



Найчастіше характеризується наявністю в анамнезі гіпотиреозу, можуть мучити постійні розлади ШЛУНКОВО-кишкового тракту. У деяких пацієнтів спостерігається стабільне зниження ваги, в інших – стабільний набір маси тіла.



Може з'явитися в будь-якому віці

Причини розвитку патології

Ще при перших дослідженнях синдрому Шмідта було помічено, що патологія не завжди з'являється спорадично. Дуже часто хвороба виявляли відразу у декількох членів сім'ї, що і стало приводом припустити, що патологія має генетичну природу походження. Подальші спостереження підтвердили цю теорію, і було встановлено, що патологія формується на тлі дефекту структури гена, що відповідає за кодування аутоімунного білкового регулятора. Відбувається це в 21-й парі хромосом, це призводить до того, що в організмі відсутня імунна відповідь на власні антигени.


Ще одним чинником розвитку хвороби є нестача в організмі супресорних Т-лімфоцитів. Що також призводить до неможливості організму протистояти власним антитілам.
Синдром Шмідта: причини, симптоми, діагностика і лікування

Симптоматика

Один з головних симптомів, який супроводжує синдром Шмідта – недостатня робота надниркових залоз. На тлі цього пацієнт може відчувати сильну втомлюваність, виявляється слабкість в м'язах, зниження апетиту. Як правило, присутня знижена опірність до інфекцій. Людина може стрімко втрачати вагу. Шкіра стає сухою, може проявлятися гіперпігментація, особливо на ділянках тіла, які відкриті. Зміна кольору пігментації може виявлятись на слизових оболонках. Симптомами синдрому Шмідта також є:
  • тахікардія;
  • часте сечовипускання, особливо в нічний час доби;
  • втрата статевого потягу;
  • гіпотонія;
  • гіпергідроз;
  • астенія;
  • пронос;
  • відчуття нудоти аж до блювоти.
  • Також хворий може спостерігати за собою, що став менш уважним.
    Синдром Шмідта: причини, симптоми, діагностика і лікування

    Супутні захворювання

    Насправді симптоми в ендокринології синдрому Шмідта настільки різноманітні, що описати їх досить складно. До супутніх захворювань належать:
  • аплазія еритроцитів;
  • міастенія злоякісного походження (до 30 %);
  • недолік імуноглобуліну А в організмі;
  • вітіліго (зустрічається практично у 25% пацієнтів);
  • діабет зустрічається у 40-50 % хворих;
  • гипогенитализм, тобто недорозвиненість статевих органів;
  • спру.
  • При розвитку лімфоцитарного тиреоїдиту можуть спостерігатися такі симптоми:
  • збільшення щитовидної залози;
  • больові відчуття в ділянці передньої частини шиї, відчуття тиску;
  • сонливість, набряклість і блідість шкірного покриву на тлі зниження вироблення гормонів.
  • Якщо на тлі синдрому формується дифузний токсичний зоб, то пацієнт може спостерігати наступний симптомокоплекс:
  • порушення в роботі серцевого м'яза;
  • погана переносимість спекотної погоди;
  • слабкість і головний біль;
  • сильна набряклість;
  • розростання в розмірах щитовидної залози;
  • зміна нігтів;
  • тремор.
  • Через синдром Шмідта може виникнути целіакія, плеврит, гіпофізарним новоутворення, перикардит.

    Діагностичні заходи

    На першому етапі діагностування синдрому лікар збирає анамнез, уточнює симптоматику і з'ясовує, чи немає подібного захворювання у родичів. Фізикальне обстеження дає повну картину про дерматологічних порушення, проблеми з нігтями, зміну ваги та інших зовнішніх проявах захворювання. Аналіз крові береться на визначення базових гормонів в організмі, наявність антитіл і для визначення кількості глюкози. До інструментальних методик відносять: УЗД органів малого тазу і щитовидної залози. Проводиться комп'ютерна томографія для визначення стану наднирників. У ряді випадків, залежно від симптомів, можуть знадобитися консультації вузькопрофільних спеціалістів.
    Синдром Шмідта: причини, симптоми, діагностика і лікування

    Терапевтичні заходи

    Слід усвідомлювати, що лікування синдрому Шмідта лише симптоматичне, позбутися від даної патології повністю неможливо. Найчастіше потрібно провести компенсаційну терапію недостатності надниркових залоз. Лікування в такому випадку складається з прийому глюкокортикоїдів і мінералокортикоїдів.

    Надалі в терапії використовуються синтезовані гормони, зокрема, «L-тироксин». Дозування цього препарату завжди підбирається індивідуально, залежно від динаміки стану. При наявності цукрового діабету призначається інсулін. У допоміжній терапії використовуються вітамін D і аскорбінова кислота, кальцій.
    Синдром Шмідта: причини, симптоми, діагностика і лікування

    Прогноз

    Як говорилося раніше, захворювання є невиліковним, тому пацієнту доведеться все життя перебувати на замісної гормональної терапії, у якій найчастіше використовується «L-тироксин». Подальший прогноз повністю залежить від ступеня ураження внутрішніх органів і супутніх захворювань. Відсутність лікування може стати причиною летального результату. Якщо пацієнт дотримується всі рекомендації лікаря, то є великий шанс дожити до глибокої старості. Хоча в ряді випадків замісна терапія не дає очікуваних результатів і настає інвалідність.
    Синдром Шмідта: причини, симптоми, діагностика і лікування
    Пацієнтам з даним видом патології доведеться регулярно спостерігатися у ендокринолога. Рекомендовані обстеження два рази на рік. Якщо в житті настає важкий момент, пов'язаний з емоційним перевантаженням, то доведеться на цей період збільшити дозу гормонів. Через генетичної природи походження захворювання ніякої профілактики не існує для цього синдрому.
    Цікаво по темі:
    Синдром Шмідта: причини, симптоми, діагностика і лікування
    • Коментують
    • Сьогодні
    • Читають